Повість «Інститутка» — одне із найвідоміших творінь української літератури, у якому правдиво змальовано існування селян-кріпаків та їхні страждання. Багато школярів і студентів шукають цей твір у форматі «Інститутка читати», адже він входить до шкільної програми. Особливу увагу заслуговують «Інститутка герої», адже саме через їхні характери й долі авторка передає головні ідеї та проблематику твору.
“Інститутка” дуже скорочено: про що оповідання
Повість розповідає про існування українських селян-кріпаків очима кріпачки Устини. Дівчина служить у панночки – Інститутки, випускниці закладу благородних дівчат. Красуня зовні, та жорстока й пихата всередині, Інститутка знущається зі своїх слуг. Попри страждання, Устина знаходить щастя в коханні з кріпаком Назаром і мріє про волю.
Кому присвячена повість “Інститутка”
Марко Вовчок присвятила свій твір Тарасові Шевченку. Це не випадково, адже він був для неї не лише літературним взірцем, а й духовним наставником. Шевченко у своїй поезії перший так відверто заговорив про страждання простого люду, його прагнення до свободи та щасливого життя.
Присвята Шевченкові підкреслює ідейну спорідненість творів обох митців: вони об’єднані любов’ю до свого народу, ненавистю до кріпосництва та вірою в майбутню волю.
Головні герої
У повісті Марка Вовчка «Інститутка» зображено яскраві та контрастні постаті панів і селян, через які авторка розкриває головні ідеї твору:
- Устина – кріпачка, від імені якої ведеться розповідь. Добра, щира, терпляча дівчина, яка зберігає людяність попри страждання.
- Інститутка – молода панночка, випускниця інституту благородних дівиць. Красива, але горда, пихата й безжальна до селян.
- Полковий лікар – чоловік Інститутки. Людяний, спокійний, жаліє кріпаків, але не здатен протистояти дружині.
- Назар – кріпак, відважний і чесний парубок, коханий Устини.
- Катря – кріпачка, змучена тяжкою працею, втрачає дитину.
- Дід Омелько – старий слуга, символ селянського терпіння.
- Бабуся-поміщиця – добра жінка, яка співчуває кріпакам, але не має сили змінити їхню долю.
Образ Інститутки
Головна антагоністка твору – символ тогочасного панства. Хоча вона отримала освіту й виховання, але залишилася жорстокою, пихатою й байдужою до людських страждань. У її постаті авторка викриває лицемірство та бездушність панівного класу.
Основні події
Розгортаються події, які правдиво відображають існування того часу, страждання та прагнення до щастя і волі.
- Життя Устини в бабусі-поміщиці. Селянка служить у доброї пані, де ще відчуває певний спокій.
- Приїзд Інститутки. Молода випускниця повертається з інституту й починає зневажати селян.
- Знущання над кріпаками. Інститутка ображає, карає й принижує своїх слуг. Устина та інші дівчата найбільше страждають від її свавілля.
- Одруження панночки. Інститутка виходить заміж за лікаря й забирає слуг із собою. Жорстокість її лише посилюється.
- Страждання селян. Катря втрачає дитину, дід Омелько терпить побої й образи. Життя кріпаків стає ще нестерпнішим.
- Кохання Устини й Назара. Попри всі біди, вони зберігають віру в щастя, одружуються й мріють про волю.
Тематика та проблематика твору
Жорстокість панів і безправ’я селян. Контраст між зовнішньою освіченістю та внутрішньою ницiстю (образ Інститутки). Сила кохання й надія на краще майбутнє. Осуд кріпосницької системи, яка руйнує людські долі.
Твір утверджує думку, що навіть у найтяжчих умовах людина здатна любити, мріяти й вірити у свободу.