Вони виникають у голові раптово, наприклад, під час молитви, у транспорті або після зустрічі з дуже віруючою бабусею. Людина бере ручку і починає римувати про гріх, про світло, про надію і про те, що спокуса — це теж сюжет. Вірші про бога — це як дзеркало совісті в ритмі ямба або хорейного благоговіння. І хоч не всі ми поети, однак всі ми трохи віршомани, коли приходить благодать.
Вірші про бога українською мовою: коли рима служить небесам
З давніх-давен люди складали молитви і вірші про бога українською мовою, і так народжували духовну поезію. У кожному селі була бодай одна душа, яка вміла римувати «Боже» з «дожем» і «гріх» з «успіх». Традиція християнської поезії йде поруч з українською культурою, приблизно так, як вареники з підсмаженою цибулею. А хто вміє красиво писати про духовне — той або сам святий, або з вчительської родини.
«Бог дає людині таланти не для того, щоб вона пишалася, а щоб проявляла любов до Бога і до ближнього» — Блаженніший Митрополит Онуфрій, Предстоятель УПЦ.
Вірші про бога для дітей: дитяча рима з небесною інтонацією
Навіть найменшим християнам хочеться мати свою молитву у римах. Вірші про любов бога для дітей вчать добру, щирості та відповідальності краще, ніж будь-які нотації. Їх читають перед сном, у недільних школах і на домашніх святах, коли свічка горить на кухні, а мама пече паску.
Цей день ми чекали давно,
Величне Христа воскресіння
З пречистих небес нам дано.
Це милість Творця до народу,
Це ласка Його і любов
Ісус дарував нам свободу
Від смерті й гріховних оков.
Радійте тепер і співайте,
Ніхто хай не буде сумний,
Ісуса в цей день прославляйте!
За сонечко і вітер,
За неба ніжну голубінь,
За дощик та за квіти.
І за росинки у траві,
Й за веселкову браму,
За барви радісно-живі
У Небесах над нами.
Як вони по небу пливуть,
Ніби білі пухнасті отари
Вирушають в незвідану путь…
Ось хмарина периста і чиста,
Ніби ангела біле крило…
А у серці слова пломенисто
Повертають у те, що було.
Як Ісус до апостолів вірних
Говорив на Оливній горі:
«…Проповідуйте благовістя
До останнього краю землі…»
Чи ти знаєш, що все створив Бог?!
Я за тебе, мій друже, молюся,
Щоб пізнав ти, як добре з ним вдвох…
Він стоїть на твоєму порозі,
Ревно стукає в шибку душі,
І коли твоє серце в тривозі,
Ти до Бога скоріш поспіши.
Ти для Бога такий особливий,
Неповторний, чудовий такий!
Глянь у очі Ісусу сміливо,
Просто серце Йому відкрий…
Хто створив птахів і квіти,
Сонце, місяць, небо, зорі,
Ріки та струмки прозорі?
Хто про все оце подбав?
Хто нам все подарував?
Хто підніс високо гори,
Океану дав простори,
Відокремив день від ночі.
І чиї пильнують очі,
Аби справно дні минались
І ніщо не руйнувалось?
Бог створив цей світ і нас.
Він із нами повсякчас!
Дитина, яка знає два вірші про бога, легше вивчить табличку множення. Особливо, якщо між рядками згадується і про слухняність. І ще про те, що мама завжди поруч — як Всевишній, тільки з фартухом.
Вірші про бога до сліз: коли рими пробирають глибше, ніж проповідь
Іноді слова про божественне рвуться з глибини так, що навіть камінь у храмі здригнеться. Вірші про велич бога з’являються в моменти втрати, болю, але й особливої вдячності за диво. Їх читають з грудкою в горлі, не під диктовку, а по серцю.
Сліпий – не побачить краси
Твердий – не заплаче
Пихатий – собі не пробачить
Що в Бога спасіння просив.
Зневіра – хвороба
А ліки – гірке каяття
Та тільки погорда
Закрила дорогу до Бога
До віри в посмертне буття
Це хрест непід’ємний
Але я обрав його сам
Тож досить даремно
Спасіння благать нескінченно
Суворі благі небеса
Хто хрест свій не може
Покірно і гідно нести
Най згине, негоже
У храмі знаходитись Божім
Убогим, ледащим, слабким
Хіба ж не огидно
Закинувши свій важкий хрест
Без віри, злочинно
Благати й благати безмірно
Спасіння в небес?
(Олекса Бортко)
Соціально заблудив?
Де знайти орієнтир?
Злиднів моїх позитив.
В чому я так завинив?
Що завгодно я б зробив,
Щоб ся виправили всі,
Злиднів всі мої страхи.
Але як би я не тужив
Та морально занедужав,
Кращих ліків не знайти,
Як ці Божії стовпи.
(ВІталій Апшай)
Настало горе і біда.
Бо всі ми гордо понеслися
Бо була гордість і пиха.
Давайте знімемо корони
І станемо розумними людьми.
Без заздрості ненависті і злості
Будемо усміхатися завжди.
А краще щиро помолімся
За світ, родину й лікарів.
І станемо ми всі здорові
Лиш пануватиме тут мир.
(Н. Воробель)
Ти віддай свою душу в церкву, хай наповнить молитва світлом.
Ти покайся так щиро, як можеш, і відкрий своє серце Богу,
Він поможе тобі, вір тільки, вір у Нього і в себе самого.
Не завжди все в житті прекрасно, зміни часто в душі нас ламають.
Але ти не забудь впускати, промінь світла, що допомагає.
Коли маєш якусь тривогу або сум в середині себе
Не забудь розказати Богу, щоб отримати силу з неба
Бо для випробовувань наших, нам дається ВСЕ те, щоб не впасти
Коли даний тобі хрест цей, ти повинен його пронести.
Тож, ніколи в житті не скаржся, на якісь свої недостачі.
Кожна мить має свій час, людино! Ти плати й не очікуй здачі.
(Ірина Шпарик)
Люблю, як дитина сміється крізь сльози,
Люблю все живе на землі і вітаю,
Бо кожну дрібницю в житті пам’ятаю.
Яке ж це велике благо – буття,
О, як цінувати нам треба життя,
Кохати, сміятись, блюсти себе строго,
Бо щастя буття нам даровано Богом!
Ми діти господні розумні й ледачі,
Та тільки Господь наш безмірно терплячий.
Все може простити, бо ми його діти,
За нас навіть смерть Він зумів претерпіти,
Ти лиш зупинись і звернися до Бога,
Легкою завжди твоя буде дорога.
(Генріз Акулов)
Якщо після вірша хочеться обійняти священника, значить, текст влучив куди треба. Навіть найжорсткіші душі розм’якшуються, коли рими говорять мовою віри. А якщо ще й з пафосом прочитати — сусіди по лавці аплодують подумки.
Вірші про бога і війну: рими на передовій молитви
Під обстрілами народжуються молитви, а з молитви — вірші. Вони виникають в окопах, у шпиталях, у волонтерських бусах, де кожне слово про бога і війну схоже на броню. У цих поезіях зустрічаються любов, злість, прощення і сила, яку не видно, але відчуває кожен.
Ми — на своїй землі.
З мертвого краю
Тягнуться кораблі.
Руки вмиває
Ми́ршавий чоловік.
Часу немає —
Зараз або повік!
Танк догорає,
Тліє зчорніла плоть.
Люті немає,
Їхній суддя — Господь.
(Дмитро Довбуш)
Навколо — великі стоси петицій і телеграм.
У месенджер безперервно сигналять нові й нові:
«От як же, — бурчить Всевишній, — дратують голосові!»
Бог слухає, Бог прощає мільйони людських імен,
У відповідь відправляє наліпку чи свіжий мем.
Комусь посилає сонце, комусь посилає сніг.
Заходить в TikTok почути веселий дитячий сміх.
Бог втомлюється від хейту, взаємно-гірких образ:
«Забанити б їх… Ну добре, прощаю останній раз…»
Та раптом, усе гучніше, воланням юрби немов,
Вчувається українська із хаосу різних мов.
Вчуваються крики, зойки, сирени розбитих міст.
Приходять розмиті фото: «Увага: чутливий вміст!»
(Дмитро Довбуш)
Що йде до нас із півночі війна…
В моєму ж серці все напрочуд тихо…
Може, тому що скоро вже весна?!..
Може, тому що є ще Бог Всевишній —
Він є початок всього і кінець!
І… скоро розцвітати білій вишні,
І йти з весняним вітром під вінець…
Може, тому що скоро зІйде грядка,
І що травою в луках зашумить…
Бо все в цей світ приходить по-порядку —
Та лиш Йому відома точна мить!
(Валентина Матвіів)
Вона ввірвалась в кожен дім.
Давно вже тліла, невгасима,
Коли Донбас хапали й Крим.
Нахабно ворог сунув лапу
Неситим бидлом із боліт,
Перекроїть зібравшись мапу,
Щоб поневолити весь світ.
Плекали мрії ці захланні
Роками, хоч брехали всім
Про мирні й дружелюбні плани,
А йшли нахабно вкрасти Крим.
(Надія Циба)
А поки маївки в планах.
Щільна на очах пелена,
Ховає майбутнє в загравах.
Не видно страшних руїн,
Засилля сирен не чути,
“Без паніки” – гасло новин.
І вірить народ розкутий.
А завтра була війна,
Від вибухів ранок здригнувся,
І смерть розгулялась сповна,
І приспаний люд проснувся.
Це завтра, а поки спить…
(Тетяна Семенченко)
Навіть той, хто не читає поезію, бере ці тексти до рук і стискає пальці. Вірші про віру в бога і війну перетворюються на духовну зброю у кожному слові. І вони часом звучать гучніше, ніж гімн.
Шевченко та його вірші про Бога: хроніка віри в поезії
Тарас Шевченко справді цікавився Богом як співрозмовником, до якого можна звертатись з найглибшими почуттями. В його поезії спостерігається глибоке прагнення зрозуміти вищу силу і власне місце перед нею. Він водночас ставив Богу питання і висловлював вдячність за натхнення. Ця потреба відобразилась у кількох поетичних творах, де духовні теми займають центральне місце.
Таблиця творів Тараса Шевченка про Бога:
| Назва вірша | Рік написання |
|---|---|
| «Молитва» | 1847 |
| «І мертвим, і живим…» | 1845 |
| «Псалми Давидові» (відбір) | 1858 |
| «Воскрешеніє» | 1860 |
У «Молитві» автор звертається з проханням про підтримку і водночас визнає власну неміч перед небесами. У поемі «І мертвим, і живим…» звучить прохання про справедливість і захист для всього українського народу, що теж є зверненням до вищої сили. У «Псалмах Давидових» він наче перегукується з біблійними текстами ідеєю про Господа як опору. А «Воскрешеніє» торкається теми відродження віри і надії навіть після страждань.
Багато українських великих поетів писали про Бога і зверталися до нього у своїх віршах. Для них це був спосіб висловити біль, надію, подяку або протест:
- Леся Українка
- Іван Франко
- Василь Стус
- Олена Теліга
- Григорій Сковорода
- Ліна Костенко
- Іван Драч
- Богдан-Ігор Антонич
- Дмитро Павличко
У їх віршах відчуваєш щирість без прикрас і водночас духовну напругу в пошуках відповіді. Вони поєднували релігійні образи із національними мотивами так, що отримав глибоке й сучасне звернення до Бога. Так виникла поезія, що залишилася живою в серці багатьох поколінь.
Християнські вірші про бога здатні підіймати дух і нагадувати про внутрішню свободу через ритм і слово. Вони вчать розмовляти зі Всевишнім і висловлювати водночас біль, радість, вдячність і навіть образу мовою поетичною. У вечерніх молитвах і віршах навчаються бачити сенс там, де, здавалось би, лиш смерть і темрява. Тому кожен новий вірш про бога стає продовженням тієї ж традиції правди і віри.