Бабусі — це особливі люди в нашому житті. Вони дарують нам тепло, мудрість і безумовну любов. Саме вони вчать нас цінувати маленькі радощі, а також навчають нас сімейних традицій і історії. Вірші про бабусю — це спосіб висловити свої почуття та вдячність, хай то буде через сміх, сльози чи ніжність. У цій статті ми розглянемо різноманітні вірші про бабусю: смішні, до сліз, красиві, а також ті, що підійдуть для святкових випадків.
Смішні вірші про бабусю
Смішні вірші про бабусю дарують нам усмішки та гарний настрій. Вони зображують кумедні ситуації, в які потрапляють наші бабусі, чи кумедні риси їхнього характеру. Смішні вірші про бабусю додають веселощів у наше життя та нагадують про незабутні моменти, проведені разом.
Бач, який хитрющий джміль!
Ану геть лети звідсіль!
І не джумели сердито –
Не для тебе стіл накрито.
Ти медок збирай на луках,
Медівник залиш онукам.
То ж таке для бабці свято –
Їх смачненьким пригощати.
Бабуся внука колисає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
І віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає,—
А внук ніяк не засинає.
Аж враз в кімнаті тихо стало
Мабуть, уже заколисала…
Та ні, знов пісенька луна
Якась тонка і голосна.
Піду в кімнату подивлюся —
Щось наче голос не бабусі.
Зайшов — побачив я дива:
Бабуся спить, а внук співа!
Ходить тиша в теплих капцях,
Задрімала в кріслі бабця.
А годинник цокотить:
Бабця спить, бабця спить.
Я навшпиньках вийду з хати,
Щоби їй не заважити.
Не скачи, собачко, цить!
Бабця спить, бабця спить!
Вчора бабця прочитала
Мені казку ” Колобок”.
Потім ще пообіцяла,
Що спечемо його вдвох.
Було радості безмірно
Від тих слів в моїй душі,
Колобок- це ж неймовірно!
Не звичайні калачі!
Я прокинулась раніше ,
Помагати почала.
Так хотілось, щоб скоріше
Наша казка ожила!
Замісили спершу тісто,
Залишили підійти,
А на серці так двоїсто,
Вірю й ні, що будеш ти…
Колобочку мій казковий,
Оживи вже, оживи!
Настрій маю загадковий,
Так чекаю. Ну коли????
Піднеслося тісто швидко,
Оживав мій колобок,
Бабця вийняла із миски
І скатала у клубок.
Випікався він недовго,
Та хотілося хутчіш.
Що там вийде з тіста того?
На душі все веселіш.
Славний вийшов колобочок,
Випікався на очах,
Вже не м’ячик, не клубочок,
Вже рум’яний, як в казках.
Бабця дуже обережно
З печі вийняла його.
Вдячна я була безмежно
Їй за колобка свого.
Охолонув колобочок
Каже бабця: “Бери, ріж!
На ножа ось, як захочеш,
Поділи його і з’їж!”
Я завмерла, аж вніміла…
Що я чую за слова?
Я нізащо би не з’їла,
Як лисиця, колобка.
Берегтиму друга вірно
Хай собі у нас живе.
Затишно тут і надійно,
І лисичка не знайде!
Ніяк не вгамує
Бабуся хлопчину:
Малий репетує
Вже цілу годину.
Та раптом стихає
Той крик голосний…
Бабуся зітхає:
— Засне, мій малий!
А з ліжка хлопчина:
— Ні, ні —не засну!
Я трошки спочину
І знову почну!
Із базару йшла бабуся,
Несла торбу до оселі.
А назустріч цій бабусі
Бігли подруги веселі.
Їм незручно, бо сусіда
Зупинилась на хвилину,
І шукать побігли діда,
Щоб поміг нести торбину.
Красиві вірші про бабусю
Бабусі — це ті, хто завжди поруч, несучи у своїй душі безмежну любов і мудрість. Вони дарують нам підтримку і натхнення, їхні теплі обійми та ніжні слова залишають слід у нашому серці на все життя.
У бабусі руки вмілі,
А казки – чудові, милі.
Миготять в повітрі шпиці,
За клубочком скаче киця.
А нитки все в’ються, в’ються,
А казки рікою ллються…
Ляжу в ліжко, та не спиться –
Нову казку в’яжуть шпиці.
Люба бабусю, вітаю зі святом!
Хочу здоров’я тобі побажати.
Хай твої очі від горя не плачуть,
Діти й онуки теплом хай віддячать.
Щоб ти всміхалась і завжди раділа,
Серце ніколи тобі не боліло,
Щоб ти щаслива й спокійна була
І до 100 років іще прожила!
Бабуся сива, мов квітуча вишня,
Моя бабуся — вишенька в саду.
Мене ти знову зустрічати вийшла
І по стежині я до тебе йду.
Іду, щоб прихилитися всім серцем
До рук твоїх — ласкавих і м’яких,
Поглянути у очі — два озерця,
І прочитати радість щиру в них.
Пробач, що я буваю неслухняна —
Трапляється всіляке у житті.
Я знаю, що, бабусенько кохана,
У тебе серце й руки золоті!
Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно,
І ми — скажу вам — з нею
В усьому заодно.
Така моя бабуся –
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі –
Ну просто золоті.
Вони що хоч уміють,
Скрізь роблять чудеса.
То місять щось, то шиють.
Подивишся — краса.
Так товсто мажуть пінку.
Так щедро сиплють мак.
Працюють без спочинку,
А пестять ніжно так.
І в хаті і на дворі
Пороблять все як слід.
То чистять щось в коморі,
То варять нам обід.
А там — нічник засвітять,
Щоб спав міцніш онук.
Мабуть, немає в світі
Таких хороших рук!
Люба бабусенько, рідне серденько!
Любиш ти дуже онуків маленьких!
З нами читаєш, малюєш, співаєш,
Ігор багато цікавих ти знаєш.
Добре з тобою і затишно в хаті,
Бо на любов ти й на ніжність багата!
Нас пригортаєш, цілуєш, милуєш,
Радісні миті щасливі даруєш!
Люба бабусенько, рідне серденько!
Хоч бешкетуємо ми чималенько,
І пустувати завжди полюбляєм,
Ти малим неслухам все пробачаєш.
Всім вистачає і ласки, й любові!
Довгого віку тобі та здоров”я!
Щирі обійми, і усмішки, й квіти
Рідним бабусям дарують всі діти!
Бабусина ніжність,
бабусина ласка,
І мудрість народна,
і пісня, і казка,
Натруджені руки,
і любляче серце,
І очі глибокі,
немов два озерця.
Бабусина щедрість,
обійми, цілунки,
Смачні пиріжки,
і нові подарунки…
Твоя доброта
хай не зникне нізащо!
Бабусю рідненька!
Ти в мене найкраща!
Хто нас дуже, дуже любить,
Нагодує, приголубить?
Це бабуся дорогенька,
Це моєї мами ненька.
Я свою бабусю
Ніжно так люблю,
І для неї, рідної,
Геть усе зроблю –
Піділлю вазони,-
Підмету підлогу, –
Я прийду до неї
Завжди на допомогу!
Бабуся, тісто як місила,
Допомагати не просила.
Але Марієчка мала
На розсуд свій допомогла.
Допомогти була охота –
У тісто вилила компоту.
Гадала: „Буде так смачніше!”
А як тепер бабусю втішить?
Бабуся каже – Вір – не вір,
Потрібен тістові кефір!
Ти, що зробити, запитай,
А потім вже допомагай!
Молода, струнка, красива,
І спортивна, і вродлива,
І сучасна, і мобільна,
Ніжна, добра, модна, стильна,
Працьовита, щедра, класна,
Мудра, лагідна, сучасна,
Мила, любляча, хороша,
Ще й на мене дуже схожа!
Поцілую, пригорнуся,
Бо вона — моя бабуся!
Миють мене і годують,
Пестять мене і милують.
Ними все вміє бабуся робити:
Шити, в’язати й варити.
Люблю їх до щік притулити
(Дай, Боже, їм довго жити!)
Золоті бабусині руки.
Я зізнатись не боюся –
Краща ти за всіх бабуся!
І хоч старша за усіх –
Найдзвінкіший в тебе сміх!
Пам’ятай, бабусю, рідна!
Дуже ти усім потрібна!
То старішати завжди –
Будь здоровою завжди!
Бабусю, дозволь доторкнутись рукою
До зморшок глибоких твоїх на чолі…
Назавжди маленька я поряд з тобою…
Для мене ти ангелом є на землі…
Спасибі, бабусю, за теплі долоні…
За кашу солодку з парним молоком…
Дозволь твої сріблом осяяні скроні
З теплом поцілую…Удвох за столом
Ми сядем, рідненька, з горнятками чаю…
Ти з самого ранку уже напечеш
Млинців, як в дитинстві гарячих…Спитаю,
Чи ти не втомилась ти скажеш, авжеж,
Що це неможливо втомитись від того,
Щоб нести турботу для рідних людей…
А я буду славить у серденьку Бога
За посмішку теплу з глибоких очей,
Якою даруєш ти затишок світлий,
В якій забуваю проблеми життя…
Спинюся, щоб просто відчути, прожити…
Ці миті з тобою…Цей скарб відчуття
Чогось, що не видно, а тільки відчутно
В глибинах сердечних… Твоя чистота
Мене повертає в дитинство забуте,
Де доля кумедно до сміху проста…
Де всі мої сльози, проблеми, невдачі
Ти легко руйнуєш цілунком своїм…
Мене пригортаєш…Одразу, неначе,
Зникає весь всесвіт…І тільки твій дім
Лишається світлий, де пахне млинцями…
І силу втрачають усі відчуття,
Усі хвилювання на пару з страхами…
Бабусю, чи можна легесенько я
До зморшок глибоких твоїх доторкнуся…
Так хочу розгладить…Зігріти теплом…
В любові всесильній твоїй розчинюся…
Ми сядемо разом удвох за столом
І будемо довго про щось говорити…
Усе, що турбує і те, що болить
Я зможу для тебе, рідненька, відкрити…
Ти здатна всі рани любов’ю зцілить…
Обіймеш так ніжно і цього вже досить
І зайвими стануть між нами слова…
Відчую, як світло незримо відносить
Усі хвилювання…Ти твориш дива…
Бабусю кохана, усе, що я хочу
Сказати:” Сасибі!” Так мало…Проте
Це все, що я маю…Молитву щоночі
Складаю за серце твоє золоте…
За те, що я можу тебе цілувати…
Пробач, що зарідко…Так рідко… Прошу
Пробач мене, рідна, що часу згадати
Тобі подзвонити не маю…Біжу
Невпинно життям у гонитві зі світом…
Я знаю- чекаєш щомиті дзвінка…
Бабусю рідненька, я буду дзвонити
Частіше- щоденно! Волога щока…
Не треба…Не плач, я так прошу, всміхнися!
Обернуться зморшки промінням очей!
Так часто нам варто сказати:”Спинися”
Згадати в гонитві про рідних людей!
Про тих, хто чекає…Їм дійсно важливо
Почути хоч слово ,відчути в серцях,
Що їх потребують… Байдужість-кропива,
Яка не лишає слідів на руках,
А жалить у душу завжди найрідніших…
Все швидша гонитва, все менше хвилин…
Я прошу, забудьте про слово “пізніше”
Занадто підступний земний часоплин…
Ніколи, я прошу, не треба ніколи,
Щоб гордість, упертість,нестача часу
Ставали стіною між рідними…Болем
Не сповнюйте душі…Цю думку несу
Тому, що так треба усім нам згадати…
Життєво важливо затямить в серцях,
Що можна не встигнуть “спасибі “сказати
І рідні долоні зігріти в руках…
Невже можуть бути вагомі причини?
Щось вкрай важливіше за рідних людей?
Ніякі безглузді сварки чи провини
Не варті червоних від плачу очей
Коханих…Я прошу, дококи є змога,
Даруйте обійми, розмови, дзвінки!
Бо рідні нам люди- дарунок від Бога!
Ми маєм спинитись,а ми ж навпаки…
Старенькі горнятка з малиновим чаєм…
Як часто приходить в душі каяття,
Лиш тільки у миті, коли утрачаєм…
І рідко, так рідко у миті життя…
Допоки є поряд кохані нам люди:
Матусі,сестрички,дружини,сини…
Усі, кого серцем так глибоко любим,
Давайте збагнемо- не вічні вони…
Тож зараз, я прошу, в цю саму хвилину
Спинися, отямся, і серцем відчуй…
І рідній безцінній коханій людині
Тепло свого серця в цю мить подаруй!
Я з бабусею своєю
Дружу давно-давно,
І ми — скажу вам — з нею
В усьому заодно.
Така моя бабуся –
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі –
Ну просто золоті.
Вони що хоч уміють,
Скрізь роблять чудеса.
То місять щось, то шиють.
Подивишся — краса.
Так товсто мажуть пінку.
Так щедро сиплють мак.
Працюють без спочинку,
А пестять ніжно так.
І в хаті і на дворі
Пороблять все як слід.
То чистять щось в коморі,
То варять нам обід.
А там — нічник засвітять,
Щоб спав міцніш онук.
Мабуть, немає в світі
Таких хороших рук!
Бабусенько мила,
Бабусенько рідна,
Онукам та дітям
Ти завжди потрібна.
Вітаємо любу
Бабусю зі святом,
Їй зичимо щастя
Й здоров’я багато.
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов зимові візерунки
На замерзлій з ночі шибі.
Старесенька, іде по тій дорозі.
Як завжди. Як недавно. Як давно.
Спинилася. Болять у неї нозі.
Було здоров’я, де тепер воно?
І знов іде… Зникає за деревами…
Світанок стежку снігом притрусив.
Куди ж ти йдеш? Я жду тебе! Даремно.
Горить ліхтар — ніхто не погасив.
Моя бабусю, старша моя мамо!
Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!
Якими я скажу тобі словами,
що ти в мені повік не одболиш!
Земля без тебе ні стебла не вродить,
і молоді ума не добіжать!
Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,
і насіння у вузликах лежать!
Ну космос, ну комп’ютер, нуклеїни.
А ті казки, те слово, ті сади, —
і так по крихті, крихті Україна
іде з тобою, Боже мій, куди?!
Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!
Ще й час є в тебе, пізно, але є ж!
Зверни додому з білої доріжки.
Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?
Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.
Тоді був травень, а тепер зима.
Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.
А то пішла, й нема тебе, й нема…
Старесенька, іде чиясь бабуся,
і навіть хтозна, як її ім’я.
А я дивлюся у вікно, дивлюся,
щоб думати, що, може, то моя.
(Ліна Костенко)
Ой, нема миліше,
Нема веселіше,
Як в бабці в гостині, –
Медом нагодує,
Солодко цілує
Личенько дитині.
Яблучок нав’яже,
Казочку розкаже,
Ще й лялечку справить, –
Бабуся радіє,
Сама молодіє,
Коли внучків бавить.
Хоч поважні літа у моєї бабусі,
Та і досі вона щохвилини у русі.
То пече пиріжки, то кущі підливає,
То мені книжечки про казкове читає.
Не спиться бабусі,
Встає на світанку.
У теплім кожусі
Сідає на ґанку.
Відчинить віконце,
Щоб ніжне, ласкаве,
Яснесеньке сонце
У дім завітало.
На лавку сідає
Вона при вікні,
Щодня вишиває
Сорочку мені.
І творить картаті
Малюнки гарненькі,
Допоки у хаті
Всі сплять солоденько.
Щоб ранку одного
Прокинувся я
І диво – готове
Моє вишиття!
Всміхнеться миленько
Бабуся на ґанку
І скаже: “Маленький!
Вдягни вишиванку!”
Швиденько вдягну я
І красенем стану.
І ще – розцілую
Бабусю кохану!
Вірші для бабусі з Днем народження
День народження бабусі — це особливий момент, коли ми можемо виразити свою любов і вдячність. Вірші для бабусі в цей день стануть чудовим способом привітати її зі святом.
Люба бабусю, тебе я вітаю,
Радості, щастя, здоров’я бажаю!
Хай тобі сонечко світить яскраво,
Квіти буяють і стеляться трави.
Бажаю тобі я сто років прожити,
Нехай тебе люблять онуки і діти.
Нехай тебе старість не квапить, минає
І серце твоє хай нещастя не крає.
Живи ти ще довго на світі оцім —
На радість онукам і дітям своїм.
З днем народження, бабуню,
Чарівнице, мій ти друг.
Зір хай буде соколиним,
Не підводить нехай слух.
Хай хвороба не торкнеться
Твого світлого чола.
Хай усе тобі вдається,
Буде хай в душі весна.
Славлю твоє добре серце,
Твої руки золоті.
Пощастило мені, бабцю,
Із тобою у житті.
З днем народження, бабусе,
Надсилаю вам вітання!
Хай вам вісточки хороші
Янголи приносять зрання.
Хай Бог радості дарує,
Щастя, ласки і турботи,
Хай ваш дім завжди минають
Сум, печалі і негоди!
Бабуся моя рідна,
Сьогодні — твоє свято!
І в цей чудовий день
Я хочу побажати:
Щоб ти була здорова,
Щоб ти довгі літа
Жила ще в цьому світі
І щасливою була!
Бабусенько моя чудова!
Ти сива пташечка моя!
Будь і весела, і здорова,
Всіх благ тобі бажаю я!
Хай в день народження засяють
Для тебе щастя зорі всі,
Хай дні ясні тебе чекають,
Живи у мирі і красі!
Вітаю моя рідна, бабусю,
Я щоднини за вас молюся
І бажаю міцного здоров’я вам,
Щоб раділи ви усім дням.
Довгих літ вам бажаю життя
І щоб щастя було відчуття.
Бережіть всю свою рідню.
Я вас дуже, бабусю, люблю.
З днем народження, бабусе, вітаю,
Від щирого серця тобі я бажаю
Щастя, достатку, злагоди, ласки,
Уваги від внуків, життя, як у казці,
Хай збудуться всі потаємні бажання,
Дарує життя позитив та кохання!
Бабусю рідненька,
Сьогодні вітаю!
Здоров’я міцного
Тобі я бажаю.
Щоб ти усміхалась,
Від щастя раділа,
Щоб ти, моя рідна,
Щодень молоділа.
Ти, бабусенько моя,
Така гарна, молода!
З днем народження вітаю,
Від душі тобі бажаю:
Щастя, радощів, добра,
Щоб веселою була,
Щоб ніколи не хворіла,
Дітям, внукам щоб раділа!
Кожен ранок усміхалась
І нічого не боялась,
Хай Господь допомагає,
Свою руку підставляє!
Бабусю рідненька, зі святом вітаю!
Міцного здоров’я тобі побажаю.
Веселою ти і бадьорою будь,
Хай горе і лихо тебе обминуть.
Люблю тебе дуже я і поважаю,
Від щирого серця я щастя бажаю.
Живи до ста літ, не сумуй, не хворій,
Чекай мене в гості в хатині своїй.
Вірші для бабусі на 8 Березня
8 Березня — це особливий день, коли ми відзначаємо жінок у нашому житті, і бабусі заслуговують на найкращі слова подяки й любові. Вірші для бабусі на 8 Березня допоможуть виразити нашу вдячність за її любов, підтримку та мудрість.
Вітаю, бабусю, моя рідна жінко,
Хай радість лунає в твоїй душі дзвінко,
Хай щире натхнення в тобі не стихає,
Усе, чого прагне твоє серце — має….
Хай березень щастя жіноче приносить,
Весь рік хай дарує, чого душа просить!
У святковий день жіночий
Тільки-но розплющу очі
До бабусі побіжу.
Привітаю і скажу
Що люблю її без тями
Бо піклується за нами!
І годує, з нами грає,
Перед сном казки читає!
Може, правда, й посварити –
Та за мить почне жаліти!
І хвилюється безмежно
Щоб були ми обережні.
Ми із братом і сестрою
Так пишаємось тобою!
І щодня тобі охоче,
Не лише у день жіночий,
Будем про любов казати
І букети дарувати!
Бабусю рідненьку із святом вітаю!
До серденька щиро тебе пригортаю,
Бажаю любові, життєвої ласки,
Твою пам’ятаю чудову я казку.
Хай буде все добре й хороше,
Хай доля тебе від лихого сторожить,
Щоб ти усміхалась завжди, щогодини,
Щаслива щоб була у цю світлу днину!
Бабусю мила, хай весна казкова,
Несе тобі лиш радість й мрії кольорові.
Вітаємо з чудовим березневим днем,
Бажаємо достатку й жити без проблем!
Усі онуки й діти тебе поважають,
Здоров’я зичать, люблять й обіймають.
Хай руки натруджені вже відпочинуть,
І роки в коханні тихесенько плинуть.
Найдобрішу бабусю
З 8 Березня вітаю,
Довголіття і здоров`я
Щиро я тобі бажаю.
Зичу, щоб щасливою була
І родинного тобі тепла,
Хай в душі цвіте весна,
Дарує позитив вона.
З 8 Березня, бабуся,
Краща жінка на землі.
Низько я тобі вклонюся,
Квіти всій землі — тобі!
Будь щаслива, будь весела,
Оченята хай горять.
І ще років із півсотні
Свято з нами святкувать!
Бабусенько мила,
Бабусенько рідна,
Онукам та дітям
Ти завжди потрібна.
Вітаємо любу
Бабусю зі святом,
Їй зичимо щастя
Й здоров’я багато.
Бабусю, з 8 Березня!
Бажаю щастя я,
Щоб радісним, цікавим
Було твоє життя!
Ще зичу, щоб здоров’я
Було твоє міцним,
Щоб ти не переймалася
Ніколи і нічим!
Дорогенька бабуся, вітаю,
Довгих років тобі щиро бажаю,
Ти найкраща, моя рідна,
Й мені ти дуже потрібна.
Зичу тобі веселою бути,
Про негаразди всі забути,
В домі нехай панують добро,
Благополуччя, злагода, тепло.
Бабусю моя мила та чудова,
Весна обійми розкриваю знову.
Я щиро з 8 Березня вітаю!
Від радощів хай серце калатає.
Життя твоє нехай буде квітучим,
Веселим, позитивним та блискучим.
І ти сама яскрава будь, мов квітка,
І відчувай весну взимку і влітку.
З 8 Березням, бабусю!
Із весняним новим вітром,
Хай веснянку гарно всю
Весна вкриє новим цвітом.
Посміхалась щоб завжди,
Була радісна й весела,
Весну в гості знову жди,
Щастя щоб тобі привела!
Бабусенько, люба, вітаю з весною!
Щоб усмішка була у тебе ясною,
Щоб котики березень ткав на вербі,
Щоб було так завжди затишно тобі.
Приємних хвилин і чудового свята,
Щоб радості було у тебе багато,
Взаємності світлої і любові,
Аби була завжди весела й здорова!
В нас для розмов чимало тем,
Але сьогодні інша справа.
Бабусенько, з Жіночим днем
Вітаю я тебе ласкаво!
Живи сто років, не хворій
Та посміхайся завжди щиро.
Багато в долі хай твоїй
Буде везіння, щастя, миру!
В свято шлю тобі вітання!
Легких к щастю тобі кроків.
Головне моє бажання —
Щоб жила ти ще сто років!
Я в обійми загорнуся
Та скажу тобі тихенько:
«З 8 Березня, бабусю,
Моя радість, моя ненько!»
У цій статті ви знайдете красиві та зворушливі вірші про бабусю, які передають усю глибину любові та вдячності. Особливо хочеться звернути вашу увагу на вірші Ліни Костенко про бабусю, які вражають своєю емоційністю та глибиною почуттів. Також ми пропонуємо вірші для бабусі від внучки чи внука, які допоможуть висловити вашу любов та повагу в особливі моменти. Нехай ці рядки стануть мостом між поколіннями, даруючи тепло і радість усім, хто їх прочитає.