Вона могла стати піаністкою або хореографом, або навіть бухгалтером, але вибрала сукні, куліси і софіти. Говорить голосом, що запам’ятовується, і ходить сценою як по червоній доріжці. Камера її любить, а глядачі хочуть дізнатися, з ким вона п’є каву. Біографія? Як серіал — є драма, любов, трохи екшену і жодного фільтру.
Полтавська закваска: дитинство, музика і сцена
Народилася 31 липня 1983 року в Полтаві, місті, де вареники майже святі, а талант вирощується з колисковою. Навчалася у музичній школі, де вивчала фортепіано і вистукувала чечітку у танцювальній студії. Після школи вступила до Київського театрального університету ім. Карпенка-Карого, де вчилася в майстерні Михайла Резніковича, що вже тоді готував її до великої сцени.

Стосунки без драми: як акторка ставиться до кохання, друзів і особистого
Відверта у ролях, але стримана у житті — вона не схильна виставляти почуття на загал. У її словах звучить повага до особистого простору: усе найцінніше хоче залишити для себе. В дитинстві була компанійською, з почуттям гумору і сценою у серці — саме це і досі вирізняє її серед колег. Про стосунки говорить обережно, залишаючи інтригу для глядача, а не заголовка.
В своїх інтерв’ю зірка каже: «Я завжди була дуже активною, мала багато друзів. Любила організовувати якісь вистави, придумувати щось. Грала в театр з першого класу.» Ця любов до сцени та товариськість залишились з нею й у дорослому житті. Водночас, коли мова заходить про сердечні справи, її позиція чітка: «Я ніколи не виносила своє особисте життя на загал. Мені комфортно, коли про мене не дуже багато знають.»
Що думає Любов Тищенко про особисте: кохання, дружбу і мовчання на тему романів
Особисте життя акторка тримає під замком, і ключ у неї завжди з собою. У розмовах з журналістами не уникає запитань, але чітко дає зрозуміти: приватне залишається поза сценою. Зізнається, що з дитинства була дуже активною, мала багато друзів і завжди тягнулася до театру: «Грала в театр з першого класу». Про перше кохання мовчить з театральною гідністю — можливо, воно досі сидить у глядацькому залі з квітами.
Чи має Любовь Тищенко чоловіка — достовірної інформації немає, як і будь-яких фактів про її інтимні стосунки. Відкриті джерела, інтерв’ю й офіційні платформи мовчать на цю тему з такою витримкою, що їй міг би позаздрити навіть Чехов.

На просторах інтернету знайдено фейсбук-сторінку, яку веде сама Любов Тищенко. Вона публікує фото з театру ім. Лесі Українки, афіші вистав, кадри з гримерки, архіви з репетицій і святкові світлини з колегами. Під однією з них можна побачити підпис у її стилі: «Поки хтось шукає роль у кіно, я знайшла бутерброд у костюмерній» — класика акторського гумору.
Instagram-сторінка акторки наразі виглядає як акуратно складений альбом із моментами з життя: там вона ділиться тим, як піклується про фігуру, як регулярно відвідує спортзал і як бере участь у професійних фотосесіях. У стрічці — багато естетичних знімків, де кожен образ витриманий, кожен ракурс продуманий. Серед стильних фото трапляються світлини з великими букетами квітів, що виглядають як подарунки з нагоди, про які вголос не пишуть. У підписах — подяки якомусь чоловікові, без імен, але з теплим тоном, який недвозначно натякає: хтось таки носить ці квіти особисто.
Професія — перевтілення: як зростала акторка з великої сцени
Акторська кар’єра Любові Тищенко є прикладом того, як наполегливість, талант і трохи сценічної магії можуть створити справжню театральну жінку з характером. Вона не шукала короткого шляху — крок за кроком будувала репутацію в театрі, а згодом і в кіно, доводячи: камера її любить не менше, ніж глядацький зал.
Шлях у прожекторах: блиск і будні сцени
Після закінчення Київського театрального університету ім. Карпенка-Карого у 2005 році акторка одразу увійшла до трупи Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Сцену опанувала впевнено, з першого ж виходу. Вона грала Аню у «Вишневому саду», Дженні у «Потрібен брехун», Лізу у «Шкереберть» та десятки інших ролей:
- «Вишневий сад» — Аня
- «Потрібен брехун» — Дженні
- «Занадто щасливий батько» — Вікі Сміт
- «Жирна свиня» — Дженні
- «Доктор філософії» — Сойка
- «Школа скандалу» — Марія
- «Уявний хворий» — Циганка
- «Пізанська вежа» — Дівчина
- «Шкереберть» — Ліза
- «Дивна місіс Севідж» — Міс Віллі
- «Джульєтта і Ромео» — подруга Джульєти
- «Суміш небес і балагана» — учасник вистави
- «Всюди один… Свічка на вітрі» — учасниця епізоду «Беранже»
- «№ 13» (Шалена ніч, або Одруження Пігдена) — Джейн Ворзінґтон, секретарка
Глядачі звикли бачити її у класичних текстах — Чехов, Мольєр, Вільямс — але завжди з власним акцентом: тонким, іронічним і точним. Вона не просто грає — вона вживлюється в кожну героїню з тією ж легкістю, з якою може змінити образ посеред сцени тричі.
Камера, мотор і характер: фільми, де вона не губиться в кадрі
У кіно акторка дебютувала у 2010 році у стрічці «Маршрут милосердя» — з епізоду почався шлях, який вивів її до головних ролей у серіалах. Знімалася у драмах, детективах, мелодрамах — завжди впізнавана, з внутрішнім стержнем.
Її персонажі — лікарки, поліцейські, вчительки, жінки з минулим і з власною правдою. І хоч імена героїнь різні, у кожної з них є спільне: погляд, який щось приховує, і голос, який запам’ятовується після першої репліки.
Любовь Тищенко: її фільми й серіали:
| Дата | Назва | Роль |
|---|---|---|
| 2010 | Маршрут милосердя | епізод |
| 2012 | Час кохати | секретар |
| 2014 | Сни | Настя |
| 2015 | Небезпечне місто | Жанна |
| 2015 | Слідчі | Анна Гоян |
| 2016 | Майор і магія | епізод |
| 2016 | Підкидьки | Олена |
| 2017 | Гарний хлопець | епізод |
| 2017 | Червоний | Таміла, лікарка |
| 2018 | Виходьте без дзвінка | Марина Євтушенко, капітан |
| 2019 | Виходьте без дзвінка — 2 | Марина Євтушенко, капітан |
| 2020 | Коп з минулого — 2 | Христина Коваль |
| 2020 | Останній день війни | Ірма |
| 2020 | Кришталева мрія | Альона |
Зйомки нагадують їй шахову партію з режисером, де кожна репліка грає на перспективу. Коли в титрах з’являється знайоме обличчя, можна не шукати пульта — щось буде: або героїня з прихованим планом, або втомлена поліцейська, яка розкриває справу поглядом.
