Ми звикли думати, що книжки — це втеча. Від буденності, тривоги, болю. Але коли реальність пронизує кожен день, саме книжки стають якорем. Вони не лише розповідають історії, а й фіксують те, що болить, що не можна забути, що треба проговорити.
Українська сучасна проза в останні роки набрала нової сили. Вона почала голосно й чесно говорити про те, що відбувається навколо нас: про втрати, страх, про дітей, які чекають татусів, і про жінок, які тримають тил. Це вже не просто художні тексти — це наш досвід, відображений у слові.
Ми зібрали для вас добірку книг, які по-особливому розкривають тему війни і пам’яті — щиро, боляче, ніжно. Книг, які варто прочитати, щоб не забути.
Війна очима дитини: ніжність і чекання
“Дубочок з війни” Ганни Осадко — історія, в якій дитинство стикається з реальністю війни. Маленький Юрко найбільше любить поїздки до лісу зі своєю родиною. У них є улюблене дерево — велетенський дуб, якого можна обійняти лише всім разом. Та одного дня звичний світ розпадається: тато йде на фронт, і лісова казка стає спогадом.
Ця книга:
- лагідно пояснює дітям, що таке війна;
- допомагає батькам говорити з малечею про складне;
- зберігає відчуття тепла і надії попри біль.
Коли світ розколюється: жінки в епіцентрі подій
Ірина Феофанова у збірці “Чужа-своя-рідна” розповідає історії жінок, що втратили дім, безпеку, іноді — рідних. Ірпінь, Буча, Ізюм, Херсон, Маріуполь — ці назви давно вже стали символами трагедій. Але кожна з героїнь — не просто “жертва обставин”, а жива людина зі своїми страхами, мріями й силою.
Ці новели:
- показують життя зсередини — як воно є;
- підкреслюють стійкість і мудрість українських жінок;
- створюють ефект присутності, співпереживання.
Тиша, яка говорить більше за слова
У романі Євгенії Кузнєцової “Вівці цілі” війна не описується напряму. Вона — фон, напруга, постійне очікування. Головні героїні не носять камуфляжу, не тримають зброї. Але вони тримають дім. Варять борщ. Ремонтують дах. І цим самим — рятують світ.
Книжка розповідає:
- як вижити, коли немає впевненості в завтрашньому дні;
- як ніжність і турбота стають формою опору;
- як зберегти себе, не втративши віру.
“Доця” Тамари Горіха Зерня: коли правда болить
“Доця” — це історія простої донецької жінки, яка в умовах війни відкриває в собі нову силу. Вона не планувала бути героїнею. Вона просто рятує — себе, близьких, тих, хто поруч. Книга Тамари Горіха Зерня — це жорстка, щира і вкрай чесна проза, в якій кожне слово — точне, як постріл.
Цей текст:
- показує Донбас не в заголовках, а в обличчях;
- руйнує стереотипи і відкриває очі;
- вчить, що справжня відвага — це не гучні слова, а щоденні вчинки.
Українська сучасна проза сьогодні не просто розповідає історії — вона допомагає вистояти. Вона документує наш досвід так, щоб ми не забули. Ці тексти — про втрати, але й про силу, яка народжується навіть у найтемніші часи. Їх хочеться перечитувати, ділитися ними, зберігати поруч. Ці та інші видання пропонує книжковий інтернет магазин — тут ви справді знайдете щось до душі.