Слова з апострофом: 70 прикладів

Українська мова багата на різноманітні особливості та правила, серед яких не останнє місце займають слова з апострофом. Апостроф — це спеціальний знак, який вказує на відсутність букви у слові або з’єднує афікси та корені. Нумо розглянемо 70 прикладів слів з апострофом та розкриємо їхнє значення та використання.

Історія зародження апострофа

Апостроф – це мовний знак, який має давню історію та своєрідну еволюцію в різних мовах. Його вживання виникло не випадково і пов’язане з розвитком писемності та змінами у фонетиці. В історії зародження апострофа виділяються кілька ключових етапів.

Епоха	Опис
Давньогрецька епоха	Найраніші згадки про використання апострофа пов’язані із давньогрецькою мовою. Деякі грецькі слова втратили приголосні в кінцевому складі, і для позначення цієї втрати почали використовувати апостроф. Наприклад, слово “όπως” (щоб) може бути записане з апострофом як “ὡς.”
Латинська та середньовічна латинська епоха	У середньовіччі апостроф використовувався для позначення відсутності приголосного звуку. Це було важливо для правильного читання латинських текстів, де вимова слова може змінюватися залежно від контексту. Також у латинській відбувалася афереза – викидання звуків на початку слова.
Англійська епоха	Апостроф увійшов до англійської мови завдяки впливу французької мови та інших германських мов. У середньовіччі англійці використовували апостроф для позначення втрати звуків або при з’єднанні артикльних форм з наступним словом. Наприклад, “the” могло б стати “th'” перед словом, що починається з голосного звуку.
Модерна епоха	У сучасній лінгвістиці апостроф використовується для позначення апофонії, тобто зміни звуків у словах за певних умов. Наприклад, у слові “чоловік” відбувається апофонія, і слово може бути виражено як “чоловік” або “чоловіка” залежно від контексту.

Історія зародження апострофа пов’язана зі складним процесом мовного розвитку, змінами у фонетиці та потребами писемності. Цей знак інтегрувався в різні мови з різних причин, а його функції з часом розширювалися та розвивалися, визначаючи його сучасне місце в правописі.

20 слів з апострофом

1. Від’їзд – процес від’їзду, виїзду від місця.
2. З’їзд – зібрання людей, автомобілів тощо.
3. П’ятдесят – числове значення.
4. Сп’яніти – дія стану алкогольного сп’яніння.
5. П’ять – числове значення.
6. З’єднання – дія з’єднання чогось.
7. В’юнок – гнучке стебло деяких рослин.
8. З’ясувати – встановити, з’ясувати обставини.
9. Дерев’яний – виготовлений з дерева.
10. П’єдестал – стовпчаста підстава для скульптури.
11. З’їздка – місце з’їзду.
12. Від’ємний – менше нуля в числовому значенні.
13. Сп’янілий – перебуває в стані алкогольного сп’яніння.
14. З’їдати – процес споживання їжі.
15. П’єса – твір драматургії.
16. Арф’яр – це музикант або виконавець на арфі, який відзначається високим рівнем владарювання над інструментом та здатністю грати на ньому.
17. Кон’юнктура – це стан ринку або сукупність обставин, які впливають на ситуацію в економіці, бізнесі або іншій галузі.
18. Кам’яний – прикметник, що вказує на те, що щось має властивості або складається з каменю. 
19. Обв’язка – це стрічка, тасьма чи інший матеріал, який обвиває або перехрещується навколо чогось.
20. Повір’я – це вірування, переконання або природжена схильність до прийняття чого-небудь як істини. 

Слова з апострофом після префікса

Апостроф може писатися на межі префікса та кореня. Це відбувається тоді, коли префікс закінчується на твердий приголосний.

Приклади

• з’їзд
• під’їхати
• об’єднати
• роз’яснити
• з’юрмитись
• б’ється
• без`язикий
• від’їхати 
• в’їзд
• вп’ятьох
• від’їжджати 
• від’єднати
• з’їзд
• з’єднати 
• з’iхати
• з’юрмитись
• з’їсти
• з’ясували
• зв’юнитися
• з’явився,
• між`ярусний
• під’їхати
• пiв’яблука
• під’ їзд
• п’ється
• під’їздити
• підв’язати
• об’їзд
• об`єднання
• роз’яснити
• роз’їзд
• роз’єднати
• роз’їхались
• роз`яснення
• розм’якшити
• над`їсти

Правила вживання апострофа

Для того, аби достеменно розібратися в апострофі – ми підготували низку правил, які стануть вам у пригоді.

Загальні правила

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

• Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня, апостроф використовується: солов’їний, сімʼя, мʼята, пʼятниця, звʼязати, пʼю, бʼється, вʼяз, мʼязи, імʼя, Вʼячеслав, Стефʼюк; вербʼя, верфʼю, торфʼяний, червʼяк. Але виняток становлять слова, такі як свято, морквяний, мавпячий, цвях.
• Якщо приголосний перед губним належить до префікса, то апостроф також вживається: звʼязок, підвʼялити, обмʼяклий, розвʼючувати.
• Після твердого р у кінці складу апостроф використовується, наприклад, у словах подвірʼя, сузірʼя, на узгірʼї, з матірʼю, курʼєр, пірʼїна. Проте, якщо ря, рю, рє позначають сполучення м’якого [р’] із голосними а, у, е ([р’а], [р’у], [р’е]), то апостроф не пишеться, наприклад, у словах рясний, Рябко, буря, рюмсати, Рєпін.
• Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів, використовується апостроф, як, наприклад, у словах безʼязикий, відʼєднати, зʼясувати, надʼїдений, надʼярусний, розʼятрити, розʼюшений; дитʼясла, панʼєвропейський.
• Після к у словах, що походять від Лукʼян та його похідних, таких як Лукʼяненко, Лукʼянчук, Лукʼянчик, Лукʼянівка тощо, також використовується апостроф.

Апостроф не ставиться:

• Після б, п, в, м, ф, які позначають тверді губні звуки, при наявності перед ними іншої, за винятком р, літери, що вказують на кореневий приголосний звук: наприклад, у словах “Святослав,” “святковий,” “тьмяний,” “морквяний,” “медвяний” (однак: “торф’яний,” “черв’як,” “верб’я”).
• Після літери “р,” яка позначає м’який приголосний, коли вона знаходиться на початку слова або в середині складу: наприклад, у словах “порятунок,” “рясний,” “гарячий,” “буряк.”
• У словах іншомовного походження здебільшого в умовах злитної вимови, як приклад може служити слово “резюме.”

Слова іншомовного походження

Апостроф в іншомовних словах та їх похідних використовується перед літерами “я,” “ю,” “є,” “ї”:

• Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: наприклад, “б’єф,” “комп’ютер,” “пʼєдестал,” “інтервʼю,” “премʼєр,” “торфʼяний,” “кʼянті,” “мишʼяк,” “карʼєра;” також, “Пʼємонт,” “Пʼяченца,” “Ривʼєра,” “Акʼяб,” “Іхʼямас;” імена, наприклад, “Барбʼє,” “Бʼєрнсон,” “Бʼюкенен,” “Женевʼєва,” “Фʼєзоле,” “Монтескʼє,” “Ружʼє,” “Фурʼє.”
• Після кінцевого приголосного в префіксах: “адʼюнкт,” “адʼютант,” “інʼєкція,” “конʼюнктура.”

Апостроф не використовується:

• Коли “я,” “ю” позначають пом’якшення попереднього приголосного перед “а,” “у:” наприклад, “бязь,” “бюджет,” “бюро,” “пюпітр,” “мюрид,” “фюзеляж,” “кювет,” “рюкзак,” “рюш,” “Барбюс,” “Бюффон,” “Вюртемберг,” “Мюллер,” “Гюго,” “Рюдберг.”

Винятки включають слова “адʼютант,” “конʼюнктивіт,” “конʼюнктура,” та “інʼєкція.”

Апостроф у прізвищах

Апостроф вживається після губних (б, п, в, м, ф), задньоязикових (г, к, х) та р перед літерами “я,” “ю,” “є,” “ї.” Наприклад: “Алябʼєв,” “Арефʼєв,” “Водопʼянов,” “Вʼяльцева,” “Григорʼєв,” “Захарʼїн,” “Лубʼянцев,” “Лукʼянов,” “Помʼяловський,” “Прокофʼєв,” “Юрʼєв.” Проте перед літерою “йо” апостроф не використовується, як у прикладах “Воробйов,” “Соловйов.”

Важливо зазначити, що коли літери “я,” “ю” вказують на поєднання пом’якшеного приголосного з “а,” “у,” апостроф не застосовується, як у словах “Бядуля,” “Пясецький,” “Рюмін.”

Крім того, апостроф використовується при скорочених формах імені та прізвища в деяких ірландських та французьких виразах, як, наприклад, “ДʼАламбер,” “ДʼАртаньян,” “ДʼОбіньє,” “ОʼГенрі,” “ОʼКейсі,” “ОʼКоннейль.”

Апостроф у географічних назвах

Апостроф використовується в географічних назвах після губних (м, п, б, ф, в), задньоязикових (ґ, к, х) і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед літерами “я,” “ю,” “є,” “ї.” Наприклад: “Вʼязники,” “Демʼянськ,” “Прокопʼєвськ,” “Пʼятигорськ,” “Акʼяр,” “Амударʼя,” “Гурʼєв.” Проте перед літерою “йо” апостроф не використовується, як у прикладі “Муравйово.”

Важливо відзначити, що коли “я,” “ю” вказують на поєднання пом’якшеного приголосного з “а,” “у,” апостроф не застосовується, як, наприклад, у словах “Вязьма,” “Кяхта,” “Крюково,” “Рязань.”

Питання-Відповіді