Буває чуєш «я говорю по латині», і одразу хочеться уточнити — ти говориш нею чи про неї? І де там мав бути дефіс, який втік, бо його загнали між інтелігентністю і недописаним коментарем у фейсбуці? Слова про мову звучать красиво, але пишуться часто на удачу. Тому настав момент дізнатись, як правильно писати по-латині, щоб не викликати вчителя з української з небуття.
По-латині чи по латині — що каже новий правопис
У новому українському правописі 2019 року є чітке правило: прислівники на «по» з місцевим відмінком і значенням способу дії або мови пишуться з дефісом.
Жодних інтуїтивних пробілів. Пишемо: по-латині, по-українськи, по-людськи. Не пишемо: по латині, по українськи — бо це виглядає як свято без салату.
Як не втратити дефіс, коли іде про мову або стиль
Якщо йдеться про мову, манеру чи спосіб дії, слово стає прислівником і пишеться через дефіс. Така форма не випадкова — вона відображає цілісність значення і ритм мови. Написання «по-латині» — не стилістична примха, а чітке мовне правило. Так само оформлюються «по-англійськи», «по-нашому», «по-доброму» — бо всі ці слова відповідають на питання «як?». Це не словосполучення, а єдине граматичне тіло. Якщо дефіс прибрати, утворюється щось невизначене, ніби наполовину сказано й залишено на совість читача.
Коли дефіс зайвий: конструкції зі звичайним прийменником
Коли слово «по» поєднується з іменником, воно виконує роль звичайного прийменника, тому дефіс не ставиться. У таких конструкціях немає прислівникового значення, натомість є просте вказування на напрямок, місце чи об’єкт дії. Наприклад, у виразах «по дорозі», «по воді», «по кімнаті» — йдеться про рух або розташування в межах чогось конкретного. Ці сполучення не описують спосіб, не вказують на манеру чи стиль. У них граматична структура пряма, без двозначності. Саме тому дефіс у таких випадках був би зайвим і навіть дивним.
Таблиця: як не плутати по-латині, латинською і «мовою латині»
Латинь — це мертва мова, яка живе активніше за деякі сучасні. Її колись використовували давні римляни, а тепер вона залишилася на гербах, у медичних термінах, на дипломах і в назвах, які звучать дуже розумно. Офіційно вважається класичною мовою науки, права, церкви та діагнозів, які важко вимовити з першого разу.
Уживання мовних конструкцій на кшталт «по-латині», «латинською» чи «на латині» залежить від синтаксису та стилю. Кожна з них має своє граматичне походження і доречна в різних мовних ситуаціях. Щоб не плутатися між ними, достатньо подивитися, як вони функціонують у реченнях, і що саме вказують: спосіб, інструмент чи просто фон для дії.
| Варіант | Граматична форма | Вживання | Приклад |
|---|---|---|---|
| по-латині | прислівник | спосіб мовлення, дія, стиль | Він відповів по-латині |
| латинською | прикметник, інстр. відмінок | нейтральний, замінник прислівника | Вона читає латинською |
| латинською мовою | прикметник + іменник | формально, офіційно | Перекладено латинською мовою |
| на латині | прийменникова конструкція | розмовне або неофіційне | Співав щось на латині |
| мовою латині | калькована форма | стилізація, рідко вживається | Він володіє мовою латині (але краще уникати) |
Хоча всі варіанти ніби говорять про одне, відчуття мови й тональність у них різні. Прислівник «по-латині» працює універсально, підходить для будь-якого стилю, окрім офіційно-урочистого. Форма «латинською мовою» звучить ґрунтовно, ніби щойно вийшла з кабінету філолога, а «на латині» — це вже з кухні, коли хтось раптово згадав шкільний курс. Щодо «мовою латині» — тут краще посміхнутись, зробити вигляд, що то був експеримент, і більше не ризикувати.
Пам’ятка: як швидко перевірити правильність
Сумніви бувають навіть у професорів філології — не соромно перепитати себе перед тим, як розігнатися з «по латині». Мова не пробачає неуважності, особливо коли мова — про мову.
5 запитань для перевірки:
- Це слово означає мову або стиль?
- Воно відповідає на питання «як?»
- Його можна замінити на «українською», «німецькою»?
- Ужито у прислівниковому значенні?
- Звучить, як частина опису дії?
Хай як би хотілося уникнути правопису, іноді одне тире (перепрошую — дефіс) рятує репутацію. Добре, коли сумніви зникають ще до того, як встигли викликати філолога з духового світу. Правильне «по-латині» — це дрібниця, яка звучить, наче ви знаєте, куди йдете.